Деякі зауваження щодо обробки власних фотографій

По-перше, на фотографії шукають та роздивляються обличчя. Водночас придивляються до очей та губ. Потім до міміки та жестів. Всі ці деталі мають подобатися або не викликати огиду. Людину фотографують і потім діляться фотографіями з єдиною метою підкреслити неповторність, довершеність та красу людини.

Фотографії шкільного життя – це найчастіше групові портрети. Але серед групи глядач буде шукати центр її, намагатиметься вибудувати композиційну ієрархію зображених людей. Як зазначалося вище, це буде людина, обличчя якої глядач може роздивитися повністю (або найбільш привабливе обличчя). Часто фотограф навмисно, підпорядковуючись правилу третин (про яке буде сказано нижче), розташовує головний об’єкт на умовній ліній відповідно до цього правилу. Наведемо дві яскраві ілюстрації вищесказаного.

Це зйомка міського інтелектуального конкурсу, зображені чотири капітани команд (розташовані поруч, вони утворюють групу) підійшли до столу журі. Де композиційний центр фотографії? Зрозуміло, що це дівчинка, яка дивиться на фотографа. Можемо навіть уточнити, що центром даної фотографії є очі дитини.

Ця динамічна фотографія зображує команду в роботі зі створення гумористичного малюнку. Центром знову є дівчина, обличчя якої ми можемо роздивитися повністю. І хоча очей не видно, щаслива посмішка підкреслює невиразну красу зображеної дитини. З іншого боку, ця фотографія має певні недоліки, якщо зосередитися на тому, які частини тіла інших дітей мають бути присутні в кадрі: лікоть дівчинки ліворуч, плечі учениці праворуч, повний контур голови конкурсантки в правому верхньому куті. 

Фотографування людини потребує особливої обережності. Ще на початку зйомки фотограф має пересвідчитися, що в об’єктив повністю вмістилася фігура людини. Часто трапляються фотографії, коли в кадрі відсутні ступні людини. Це може вважатися дрібницею, але в світі фотографів буде грубим естетичним недоліком. Уважно слідкуємо, щоб були присутні п’ясті рук, а також пальці.

Наведемо приклад такого зіпсованого ще на початку зйомки кадру

Маємо замислитись над класифікацією портретів. Існують наступні класичні різновиди портретів людини: поплічний, погрудний, поясний, поколінний, портрет на повний зріст.

За допомогою функцій графічного редактора можливо перетворити портрет на повний зріст на інший різновид. 

Для всіх видів портрету правильним буде залишити трохи місця над головою людини. 

У поплічному портреті нижня сторона фотографії має проходити через ключиці або плечі.

Нижня сторона погрудного портрету проходить через середину пліч або трохи вище лінії талії, поясного – трохи нижче лінії талії, поколінного – або вище або нижче лінії колін.

В будь-якому випадку негармонійно виглядатиме портрет, якщо нижня межа кадру проходитиме через шию, вище лінії пліч, рівно через суглоби.

сторінка 1                   сторінка 2                   сторінка 3