Призначення презентації PowerPoint

Презентації PowerPoint призначено бути осучасненою наочністю, попри всі її захоплюючі можливості. Вона має залишити підручнику бути основним джерелом теоретичної інформації та джерелом вправ для письмових робіт.

Існує підозра, що учень, привчившись сподіватися на текст презентацій, залишить підручник вдома і саме в той незручний час, коли вчитель думає, що діти їх принесли. Не будемо привчати дітей до цього.

Інколи, щоб зрозуміти призначення РР-презентації, треба пригадати, що робили до її появи.

1) Щоб щось пояснити співрозмовнику, на аркуші паперу малювали йому схему або писали декілька слів, обводили їх та з’єднували рисочками або стрілочками.

2) Слухаючи когось, записували у зошиті окремі слова або висловлювання, щоб краще зрозуміти сенс почутого.

3) Аналізуючи інформацію, виписували із статей опорні думки, щоб запам’ятати найважливіші зв’язки понять.

4) Розуміючи, що повну інформацію можна знайти в роздаткових матеріалах або в першоджерелах, все рівно конспектували лекцію.

Поява програми Microsoft Office PowerРoint значно спростила ці види розумової праці. Тепер на одному слайді є можливість розташувати декілька понять в їхніх логічних зв’язках. На відміну від часів, коли треба уважно слухати лектора, щоб не пропустити жодного логічного елемента  якоїсь думки, сьогодні за допомогою PowerPoint можливо миттєво побачити взаємозв’язки логічних елементів. Адже презентація значно полегшила сприйняття логіки думки та процес візуалізації таких предметів, які вимагають того, щоб їх побачили.

Сучасний вчитель створює РowerРoint-презентацію у двох основних випадках: для уроку та для творчого звіту перед колегами. Створення їх - і потреба часу, і модне явище. Проте якість більшості презентацій ще далека від професійної. Майже всіх педагогів, які мають досвід створення РР-презентацій, можна назвати аматорами.

Аматори створюють свої презентації за таких основних причин. Мотивація одних - забезпечити увагу не до своєї промови, а до допоміжної презентації. Текст слайду доповнюється яскравими малюнками, рядки тексту несподівано з’являються і рухаються справа наліво.

Наступна група педагогів схвильована тим, щоб не розгубитися під час виступу і розповісти заплановане. Майже увесь текст виступу потрапляє на слайди, який неодмінно читається вголос з екрану. У кращому випадку такий текст перетворюють на маркований список, але погано, що буде використаний дрібний шрифт.

Треті вважають, що мають право оточити себе додатковою екранною інформацією (таблицями, схемами, додатковими текстами), які коментувати взагалі не планують. Доповідач чомусь упевнений, що слухачі хіба що не зобов’язані передивитися її. І не підозрює, як це обурює їх.

Решта захоплюється видовищністю, вважає правильним урізноманітнити свій виступ. Їхні презентації вражають візуальними ефектами. Тексти обов’язково супроводжуються кліпартами, фотографіями, малюнками, які часто-густо взагалі не стосуються теми слайду. На кожному слайді надписи, кружляючи, влітають на свої місця. Певний час деяких глядачів це справді захоплює, бо роздивлятися яскраві фотографії цікавіше, ніж осягнути нову інформацію.

Чим відрізняється аматор від професіонала? Аматор вважає власні естетичні смаки вищою цінністю, вони для нього закон. Він створює презентацію, не оглядаючись ні на що, бо вважає, що у творчості обмежень немає. 

Професіонал – це вчорашній аматор, який підпорядковується психологічним закономірностям сприйняття людиною оточення та корегує свої естетичні орієнтири.

У практиці сучасної школи трапляються чотири групи слайдів:

• слайди з виключно текстовою інформацією;
  
• слайди - зображення;
  
• слайди - зображення з додатковою текстовою інформацією;
  
• слайди - тексти з супроводжуючим зображенням.
  

На нашу думку, з цих чотирьох груп повне право на існування мають тільки дві:

1. слайди - зображення та
   
2. слайди - зображення з додатковою текстовою інформацією.
   

Інші дві групи породжені низькою культурою створення та використання РР-презентацій. Якщо майстерність вчителів зростатиме, решта зазначених груп може перетворитися на одну - слайди - міні-тексти (слайди-тези).

Через захоплення можливостями програми PowerPoint навчальна презентація значно розширила свої функції.

По-перше,  стала замінювати підручник, коли вчитель копіює частину теоретичного матеріалу на слайд.

По-друге, стала зошитом на друкований основі (роздатковим матеріалом), коли учень має переписати завдання з екрану до зошита і виконати його.

Задум вчителя тут полягає у елегантній фронтальній перевірці виконання завдання, коли правильна відповідь за допомогою анімації з’являється на екрані.

По-третє, презентація залишилася наочністю, коли вчитель заповнює поле слайду схемою, таблицею, репродукцією чи фотографією.

Але, як і підручник, і зошит, презентація є засобом навчання. Проте не основним.

Застосування презентацій стало настільки всеохоплюючим, що  здається: підручника як такого можна вже не створювати і ним не користуватися. Але прихильники подібних презентацій забувають, що перед відкритим підручником кожна дитина, так би мовити, знаходиться в однакових умовах з іншими. Відстань від очей учня до сторінки підручника  майже однакова, приблизно 35 сантиметрів. Створити умови, щоб учні сиділи на однаковій відстані від екрану, як в кінотеатрі, неможливо. Завжди в класі знайдеться дитина, яка погано бачить віддалені предмети, але приховує свій недолік, соромиться зізнатися. Вчитель може бути непоінформований про такий стан дитини. І якщо він запланує завдання з екрану, така дитина запанікує і не зможе засвоїти нову інформацію або виконати завдання вчителя. Буде заглядати у зошити сусідів і відволікати їх. До таких сумних висновків підштовхує нас нездорове захоплення можливостями презентацій.

Читаємо про зоровий комфорт читання з екрану тут

Обмеженість часу уроку та санітарно-гігієнічні норми роботи школяра з технічними засобами навчання – головні орієнтири для правильного визначення змісту презентації і окремого слайду. 

Сприйняття інформації під час читання тексту з монітору чи екрану уповільнюється. Тому в презентаціях бажано зменшити кількість текстової інформації, замінивши її схемами, малюнками, фотографіями, анімаціями, фрагментами фільмів.

Слід враховувати, що людині треба деякий час, щоб усвідомити наочність, яка з’явилась перед нею. Як правило, слайд повинен демонструватися на екрані не менше 10-15 секунд. Це час на роздивляння підготовленої фотографії або схеми на слайді. В той же час  слайд не повинен знаходитись на екрані більше 40-60 секунд без обговорення чи іншої роботи, пов’язаної з ним.

Кожен слайд несе власну ідею. Як зазначалось раніше, мета будь-якої презентації – полегшити слухачам сприйняття нової інформації і тільки після цього підтримати доповідача.

Слайд можливо візуально перевантажити і цим зробити його малоефективним. Всі непотрібні дані, графіки, текстові рядки чи символи крадуть увагу від головного об’єкту, основної ідеї слайду. Безглузді прикраси також відволікають увагу і заважають. Кожний графічний елемент слайду повинен нести корисну інформацію.

Повторимо, що завдання, яке вчитель розв’язує за допомогою візуалізації – дати можливість його учням побачити те, що вони ніколи не очікували побачити.

Відомо, що дизайнери не радять поєднувати в межах презентації слайдів з різною фоновою основою.

 Але й тут є виняток, який стосується особливостей використання презентації в умовах школи. В Інтернеті оприлюднена думка датського професора Оле Лаурідсена (Ole Lauridsen) про бажаність на різних етапах уроку демонструвати слайди з різною основою. Мета – керувати емоційним станом учнів протягом уроку. Різний колір стимулює у людини особливу психологічну реакцію. З початку уроку увага дітей досягає максимуму і тримається так протягом 10-12 хвилин. Коли приходить 15 хвилина, учні звикають і увага знижується. Це триває наступні 15 хвилин. Потім увага знову починає збільшуватися, але не досягає рівня перших хвилин уроку. Оле Лаурідсен радить на етапі максимальної уваги використовувати холодні кольори фону. Етап низької уваги пройти з фоном стимулюючого теплого кольору. На останньому етапі уроку, коли рівень уваги збільшиться, знову повернутися до нейтрального кольору.